БОЖЕ, ХРАНИ УКРАИНУ!

 

Скажите мне, что я брежу.
Или это просто дурной сон.
Проснешься и забудешь.

Я все могла представить: политическую блокаду, экономическую...
Но военные действия со стороны  России?
Да нет, что вы, сказала бы я еще неделю назад.
Это бред зазомбированного населения. И вот...
Мне до слез, до боли жалко мою страну и мой народ.
Жалко всех, на какой бы стороне баррикад не находились.


И еще.
Всегда проходила мимо агит-продукции, считая это пошлым и смешным.
Но этот стишок зацепил.
Не решилась публиковать, чтобы не провоцировать негатив.
А сейчас...
Просто время пришло.


Гадаєш ти мене образив,
Коли бандерівцем назвав?
 Скажу тобі на це одразу
 – Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
 Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе! Ти прийшов,
 На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
 В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!